Грінпіс і Європейська рада з відновлюваної енергії представили один з найбільш детально розроблених «глобальних» законопроектів, відповідно до якого до 2050 року світ міг би отримувати 95% електроенергії з альтернативних джерел.
Подібні проекти з'являються часто, але перехід від бажаного до дійсного поки не відбувся.
У документі говориться, що глобальні інвестиції в енергетику повинні скласти до 2030 року $ 18 трлн - майже в п'ять разів більше американського федерального бюджету на наступний рік. На перший погляд це може здатися фантастикою, але Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) ще раніше підрахувало, що в будь-якому випадку до 2030 року необхідні вкладення в розмірі $ 11,3 трлн, щоб задовольнити зростаючі потреби в енергетиці. Сценарій МЕА припускає, що викопне органічне паливо залишиться домінуючим.
Поновлювані джерела в даний час дають близько 18% електроенергії. Їх частка невпинно збільшується почасти через боротьбу з глобальним потеплінням і забрудненням навколишнього середовища, почасти заради енергетичної безпеки у разі збідніння ресурсів викопного палива.
Свен Теске, провідний автор 260-сторінкової доповіді, вважає, що в довгостроковій перспективі альтернативні джерела енергії більш вигідні будь-якій країні, адже вітер і сонце безкоштовні. Дорого тільки почати, оскільки перехід на поновлювані джерела досить трудомісткий.
Хто буде платити за глобальне впровадження сонячних та вітрових електростанцій? У першу чергу США: у 2010 році їх інвестиції повинні скласти 36,3% річного обсягу, а в 2030-му - 28,9%. Навпаки, частка Китаю буде тільки зростати: 4,3% в 2010 році і 13,6% - у 2030-му. Нагадаємо, що КНР недавно обігнала Штати за кількістю викидів парникових газів.
До 2030 року в енергетиці будуть зайняті 12 млн чоловік, причому в поновлюваному секторі - 8,5 млн. Якщо ж усе залишиться по-старому, до 2030 року світова енергетика зможе надати лише 8,7 млн робочих місць, з них із сонцем і вітром будуть працювати тільки 2,4 млн.
Доповідь була представлена на кліматичній конференції ООН у Бонні - найбільшої з часу провального грудневого саміту в Копенгагені, на якому так і не вдалося домовитися про зниження викидів парникових газів.
